Проектування в початковій школі має свою специфіку. Слід ураховувати вікові та психологічні особливості учнів, адже бачити, як роблять інші, й робити самому — речі абсолютно різні.
Традиційна освіта розглядається як засвоєння учнями певної суми знань, умінь і навичок, що обумовлюються Державним стандартом та програмами з того чи іншого предмета. Але, щоб бути успішною людиною в сучасному світі, цього недостатньо. Важливо, щоб дитина, яка йде у доросле життя, не була пасивним об'єктом впливу, а могла самостійно знайти певну інформацію, була здатна критично мислити, розв'язувати складні проблеми шляхом аналізу обставин й інформації, враховувати альтернативні думки, приймати важливі рішення, дискутувати, спілкуватися.
Діяльність учителя, який працює за методом проекту, має бути спрямована на постановку нових завдань і пошук засобів їх реалізації. Сучасне життя вимагає від педагога в його діяльності активної й систематичної творчості. Інноваційна діяльність залежить від низки чинників:
• усвідомлення і звільнення від психологічних бар'єрів, комплексів;
• уміння здійснювати пошук нововведень, робити вибір;
• розуміння суті нововведення, потреби в його застосуванні;
• старанності в плануванні роботи, можливості витратити значну кількість часу, особливо на початкових етапах.
Використання методу проектів у початковій школі має на меті:
• створення умов для залучення всіх учнів класу до процесу пізнання;
• формування у школярів як спеціальних, так і загальнонавчальних, розвивальних умінь і навичок;
• надання кожному учню (навіть не дуже успішному в навчанні) можливості розмірковувати з приводу того, що він знає і думає;
• вироблення життєвих цінностей;
• створення атмосфери співробітництва, взаємодії;
• розвиток комунікативних якостей;
• створення комфортних умов навчання, які б давали кожному учневі відчуття своєї успішності, інтелектуальної спроможності, захищеності, значимості.
Що ж дає впровадження методу проектів для дітей 7—10 років? Саме у молодшому шкільному віці закладаються ціннісні установки, особистісні якості й ставлення до навколишнього світу.
Якщо цього не враховувати, якщо розглядати цей вік як малозначимий, як «прохідний» між садочком і середньою школою, порушується наступність між етапами розвитку навчально-пізнавальної діяльності учнів. І значна частина школярів так і не зможе досягти бажаних результатів.
Тому метод проектів дає кожному учневі можливість усвідомити свою залученість у спільну роботу; сприяє розвитку особистісної рефлексії, становленню активної, суб'єктної позиції у навчальній та інших видах діяльності.
Використовуючи проектну діяльність у виховній роботі, ви зрозумієте її неоціненну допомогу. Ви дуже швидко відчуєте, що перед вами не дітки 6—7 років, а згуртована спільнота, яка вміє аналізувати, має високу пізнавальну активність, здатна до самоаналізу в процесі групової рефлексії.
Разом з учнями ви зможете побудувати нестандартний навчальний процес, засвоїти набагато більше знань, які виходять за межі стандартної програми. Ви побачите мотиваційну готовність до міжособистісної взаємодії у навчальних і позанавчальних ситуаціях, Але навзамін учні мають відчувати доступність учителя, його відкритість у спілкуванні, віру в здібності кожного, довіру, вміння поставити себе на місце учня і побачити ситуацію його очима, здатність переживати за спільну роботу.
На моє велике переконання, «проектом» треба «захворіти», щоб співпраця з дітьми стала святом, яскравим феєрверком, щоб кінцевий продукт не був банальним і примітивним.
Як показує досвід роботи, при застосуванні методу проектів у молодшій школі ефективною є така послідовність його модифікацій: від короткотривалих до довготривалих міжпредметних проектів. Часто доводиться працювати над змішаними типами проектів.
Існують такі види проектів:
• дослідницький;
• творчий;
• ігровий;
• інформаційний;
• практично орієнтований;
• навчально-телекомунікаційний.
Щоб досягти найкращих результатів у виконанні дослідницьких проектів, потрібні: добре обміркована структура; визначеність мети; актуальність предмета дослідження для всіх учасників; соціальна значимість; продуманість методів дослідження та експериментального застосування результатів.
Визначальними рисами творчих проектів є: спільна діяльність учасників без детально розробленої структури; розвиток спільної діяльності; завчасна домовленість про результати і форму їх представлення; обов'язкова наявність сценарію свята.
Для ігрових проектів характерні: розподіл ролей; залучення творчої уяви: імітація соціальних і ділових стосунків; домінуючий вид діяльності — гра (1—2-й класи). Для інформаційних проектів найважливіше — збирання інформації про певний об'єкт, явище; ознайомлення учасників проекту із цією інформацією, її аналіз і узагальнення фактів; наявність добре продуманої структури; систематична корекція у ході роботи над проектом. Структура такого проекту охоплює мету, обґрунтування актуальності, методи отримання та опрацювання інформації, результат (замітка, стаття, реферат, доповідь, відеофільм), презентацію.
У практично орієнтованих проектах результат діяльності чітко визначений із самого початку. Для них характерні орієнтація на соціальні інтереси учнів; визначення функцій кожного з них; наявність чіткої координаційної роботи у вигляді поетапних обговорень (консультацій, диспутів); презентація одержаних результатів і можливих засобів застосування їх на практиці (наприклад, діти із середнім рівнем навчальних досягнень зможуть використовувати створені диски як додаткову літературу).
Характеристики навчально-телекомунікаційних проектів: спільна навчально-пізнавальна, творча або ігрова діяльність учнів-партнерів, в основі якої лежить комп'ютерна телекомунікація, спрямована на спільну мету — дослідження певної проблеми, узгоджені методи, способи діяльності, спрямовані на досягнення спільного результату діяльності; наявність міжпредметних зв'язків та більш глибока інтеграція знань, ніж в інших видах проектів.
Слід пам'ятати, що, плануючи тематику проекту, потрібно ретельно продумати:
• чи тема вибрана відповідно до запитів дітей;
• чи зможуть діти досягти успіху при виконанні проекту;
• чи заохочує проект розвиток творчого мислення, уяви та інших здібностей учнів;
• чи засвоять діти основні навички;
• чи зможуть вони краще зрозуміти предмети, явища навколишнього світу;
• чи відповідає проект спробам дітей самостійно осмислити та зрозуміти нову інформацію.
Таким чином, проект — це «5 П»: проблема — планування — пошук інформації — продукт — презентація. Шоста П — це його портфоліо, тобто папка, у якій зібрані всі матеріали.
Якщо, взявши до уваги все вищесказане, ви вирішили працювати над проектом, то перевірте себе і дайте відповіді на такі запитання:
• Чи передбачає проект досягнення певної значимої для учнів мети?
• Чи враховані інтереси дітей?
• Чи буде у діяльності дітей домінувати принцип самостійності?
• Чи урізноманітнили ви форми діяльності (індивідуальна, парна, групова)?
• Чи забезпечено зв'язок теорії з практикою?
• Чи пов'язаний майбутній проект із реальним життям?
• Чи забезпечили ви максимальну пізнавальну активність учнів?
• Чи спрямували заплановану роботу на розвиток творчих навичок учнів, критичного мислення, вміння самостійно шукати інформацію?
• Чи будуть здійснюватись міжпредметні, надпредметні, монопредметні зв'язки?
• Чи будуть інтегровані знання, уміння з різних галузей науки і мистецтва?
• Чи створені матеріали, різні за змістом і формою, готові для застосування на практиці?
• Чи перетворяться учні в ході роботи над проектом з об'єктів на суб'єктів навчання?
• Чи містить проект елементи особистісно орієнтованого навчання?
• Чи готові ви до педагогіки співробітництва, реалізації діяльнісного підходу до навчання?
• Чи готові ви стати демократичним, рівноправним партнером учнів?
Гуманізм, увага та повага до особистості учня, позитивні почуття, думки, спрямовані не тільки на навчання, а й на розвиток його особистості, — важливі риси проектного підходу.
Щось пізнаючи, я знаю, для чого це мені потрібно, де і як я можу ці знання застосувати — такою є філософія сучасного розуміння методу проектів.
Літературне читання. Всеволод Нестайко "Як ми літали в космос"